Розглянуто індекс споживчих настроїв як показник соціальних змін. Індекс споживчих настроїв базується на моніторингу громадської думки, є показником сучасного та майбутнього економічного, соціального, політичного стану суспільства. Наведено дані про зміни матеріального положення мешканців Запоріжжя та Запорізької області з 1990 р.

Досліджено соціокультурні аспекти функціонування ринку послуг вищої освіти, який набуває нового змісту під впливом особливостей змін сучасного українського суспільства. На підставі результатів теоретичного й емпіричного дослідження концептуально систематизовано такі соціокультурні чинники споживання послуг вищої освіти в регіоні, як пріоритети розвитку, інтереси, цінності, норми, потреби суспільства та його інститутів, держави, регіону, соціальних класів і референтних груп; соціальний статус і стиль життя споживачів освітніх послуг, їх смаки, звички, традиції, поведінкові принципи; сукупна соціальна інформація з різних джерел; демографічні та ситуативні фактори. Розкрито специфіку освітніх послуг, що позначається на організації процесу споживання. Запропоновано методику вивчення цілісної соціальної групи споживачів послуг вищої освіти на базі міждисциплінарного аналізу здобутків теоретичного знання. Простежено вплив трансформаційних процесів на формування системи потреб споживачів освітніх послуг. Досліджено співвідношення інструментальних й експресивних мотивів навчання, канали впливу та інші чинники формування переваг у виборі навчального закладу та спеціальності.

Висвітлено основні категорії економічної соціології (ЕС) та особливості використання соціологічних методів у дослідженнях соціально-економічної діяльності. Проаналізовано становлення ЕС у світовій практиці та в Україні. Розкрито аспекти економічної сфери в контексті її стратифікації та соціальної структури, соціально-трудових відносин та ринку праці, проблемах праці, підприємництва, соціального партнерства, господарських ідеологій, соціології грошей, комфортності поведінки споживачів за сучасних умов розвитку суспільства.

Розглянуто основні соціологічні теорії суспільства споживання. Наведено результати теоретико-практичного дослідження суспільства споживання та соціальних практик споживачів в Україні. Розкрито сутність і особливості суспільства споживання як простору соціально-інституціалізованих поведінкових практик. На значному соціологічному матеріалі проаналізовано специфіку суспільства споживання за умов соціальної кризи та суспільних трансформацій. Розглянуто сучасні проблеми споживацтва. Обгрунтовано концепцію інформаційно-споживчого суспільства.

Наведено загальну характеристику жанрів сучасної політичної літератури.

Подано загальну характеристику сучасної української політичної літератури. Наведено статистичні дані щодо її виходу у світ протягом 2005 р. - першої половини 2012 р. Показано на конкретних прикладах, що політики виступають не тільки як автори, але і як герої.

Розглянуто соціологічні аспекти суспільства споживання. Проведено теоретичний аналіз символізації споживання в сучасному суспільстві. Зазначено, що демонстративне споживання набуває масового характеру, статусна символізація перетворюється з надлишкової в необхідну. Для України запропоновано концепцію подвійного споживання (символізація символічного споживання). Охарактеризовано матеріальні, інформаційні, інфраструктурні умови формування сучасних практик споживання в Україні. Показано, що споживацтво в українському суспільстві має суб'єктивний характер (за умов обмежених можливостей). На основі відмінностей у споживчих настановах і практиках споживачів виокремлено активних (консьюмери та люмпен-консьмерат), раціональних і консервативних споживачів. Доведено, що сучасне суспільство є комбінованим (поєднує традиційні, модерні та постмодерні форми споживання та способу життя) і водночас формуються риси постспоживчого суспільства (обмеження матеріального споживання). Запропоновано концепцію інформаційно-споживчого суспільства, окреслено тенденцію перенесення споживання у віртуальну сферу. Зазначено, що суспільство споживання еволюціонує в гедоністичне суспільство, де головним об'єктом споживання стають розваги, які мають переважно віртуальний характер і джерело.

Рассмотрена специфика социальных практик потребления в украинском обществе, которое находится в условиях трансформации под воздействием идеологии общества потребления и одновременно тотального внедрения информационных и коммуникационных технологий. С использованием вторичного анализа статистических данных и результатов социологических исследований дана характеристика потребностей, на удовлетворение которых направлено интернет-потребление; отмечены особенности ценностей интернет-потребителей.

Висвітлено проблему специфіки інституалізації тревел-журналістики в західних наукових дослідженнях. Досліджено процеси взаємодії туризму з постмодерним медіапростором "суспільства дозвілля", атрибутивними ознаками якого, з одного боку, є глобалізація та уніфікація суспільних процесів, а з іншого - процес глокалізації.

Розкрито особливості застосування соціально-комунікаційних технологій в організації рекламної кампанії й формуванні інформаційної та медіакультури на прикладі Класичного приватного університету, який використовує як традиційні (реклама в ЗМІ, друкована реклама, зовнішня реклама, внутрішня реклама, відеозображення й аудіореклама, виставки та презентації), так і інноваційні підходи (партизанський маркетинг, крос-промоушн, продакт-плейсмент, вірусна реклама, пряма поштова розсилка).

Простежено реалізацію концептуальної моделі формування культури читання української книги в інформаційному суспільстві на прикладі ІЖМК Класичного приватного університету. Приклад інституту журналістики і масової комунікації Класичного приватного університету демонструє, що вища школа робить значний внесок у формування інформаційної культури, культури читання своєю щоденною працею за різними напрямами. Для цього щороку відбуваються конкурси для школярів міста й області, святкування професійних свят, зокрема Дня журналіста, Дня працівників радіо, телебачення та зв'язку, Всесвітнього дня книги і авторського права, Дня українськомовної преси тощо. Важливу роль у формуванні інформаційної культури відіграє співпраця з міжнародними організаціями й проведення спільних заходів, зокрема написання листів у межах Всесвітнього руху Amnesty International, створення інформаційно-просвітницького "коридору" між Міжнародним інститутом освіти, культури та зв'язків із діаспорою НУ "Львівська політехніка" та інститутом журналістики та масової комунікації КПУ для проведення мандрівної виставки "Світовий Конгрес Українців: вчора, сьогодні, завтра" в Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці тощо.

Розкрито інформаційну культуру особистості в соціально-комунікаційному вимірі. Досліджено сучасні соціально-комунікаційні технології формування культури спілкування читачів книг і їх авторів. Увагу приділено соціально-комунікаційним технологіям формування інтересу до книги за допомогою засобів кіномистецтва. Описано досвід Класичного приватного університету з виховання інформаційної та медіакультури. Розглянуто модерністські та постмодерністські стратегії текстотворення в паблік рилейшнз. Висвітлено питання книжкової комунікації в інформаційно-комунікаційній діяльності (на прикладі української еміграції в Канаді у повоєнний період). Порушено актуальні проблеми культури дитячого видання та самоосвітніх видань як засобу формування культури особистості.

Розглянуто проблему феномену сучасної реклами, яка є важливим інституціональним чинником конструювання певних життєвих стилів індивідів та соціальних груп. Мета роботи - визначити основні методологічні засади дослідження реклами як соціального феномену, які може використовувати соціологічна наука для організації моніторингу змісту й суті процесів комунікаційної взаємодії рекламодавців і споживачів у сучасному українському суспільстві. У ході дослідження використано методи аналізу та синтезу, що надали змогу окреслити тему, визначити мету й завдання. Описовий метод застосовано для обгрунтування доцільності використання здобутків теоретиків для формування методологічного базису соціології реклами. Методи групування та типологізації надали змогу сформувати схематичне зображення використання певних груп соціологічних методів та теорій у дослідженні реклами та рекламного впливу на споживача у фокусі соціології. Метод аналізу документальних джерел допоміг виявити методи та теорії, які можуть бути ефективно застосовані в розгортанні наукових розвідок соціологів щодо рекламного простору та його особливостей. Виявлено концептуальні засади вивчення реклами в соціологічній площині, а саме: соціологічні теорії, що належать до інтегративної парадигми соціології, теорії споживання, теорії маркетингу та менеджменту, теорія соціально-етичного маркетингу, класичні та сучасні теорії рекламних технологій, публік рилейшнз і промоушн.

Мета дослідження - виявити особливості впливу ПР-технологій на формування й використання громадської думки під час інформаційних війн. У ході дослідження використано такі методи й підходи: системний аналіз - для з'ясування характеристик, з одного боку, сучасної інформаційної війни, з іншого і стану масової свідомості та громадської думки; структурно-функціональний аналіз - для дослідження особливостей впливу інформаційної війни та реакції на неї громадської думки; порівняльний аналіз - для зіставлення ефектів впливу інформаційної війни на різні групи населення України. Емпіричну базу дослідження становлять дані експертного опитування представників низки специфічних категорій населення: воїнів АТО, волонтерів, викладачів суспільно-політичних кафедр закладів вищої освіти (32 особи, 2016 р.). Розглянуто особливості використання ПР-технологій суб'єктами інформаційних війн для формування громадської думки в населення обох сторін, що протиборствують, та вирішення різноманітних проблем, що постають у ході війни. Проаналізовано специфіку використання таких технологій, як іміджмейкінг, брендинг, приховане управління на НЛП-технології, організація ПР-кампаній тощо. Аналіз здійснено переважно на базі розгляду відповідних проблем, що виникали та виникають у процесі інформаційної війни між Російською Федерацією та Україною, що триває з 2014 р. Наведено приклади використаняня ПР-технологій. Сформульован висновки можуть бути використані як науковцями для розвитку спеціальних соціологічних теорій (соціології масових комунікацій, соціології війни, соціології громадської думки), так і практиками, працівниками систем державного управління та служби безпеки України для поліпшення роботи у сфері інформаційної безпеки держави.

Мета дослідження - аналіз проблем суті і показників індивідуальної політичної ефективності, реалізовуваної у процесах політичної участі та політичної поведінки. У ході дослідження використано такі методи: системний аналіз - для осмислення проблем суті індивідуальної політичної ефективності; структурно-функціональний аналіз - для дослідження форм політичної участі та політичної поведінки громадян. Емпіричну базу становлять результати міжнародного порівняльного соціологічного дослідження "European Social Survey". Розглянуто важливу та практично на сьогодні не досліджену в соціології проблему, пов'язану з ефективністю індивідуальної політичної діяльності пересічних громадян. Розкрито подібну політичну ефективність як відповідність досягнутих у процесі політичної діяльності результатів висунутим цілям. Проаналізовано різноманітні (у тому числі конвенціальні та неконвенціальні) форми політичної участі та політичної поведінки громадян. Наведено результати соціологічних досліджень, що свідчать про найбільшу ефективність політичної електоральної поведінки на рівні прийняття рішень щодо голосування з використанням технології "голос думки", на відміну від технологій "голос належності" та "голос змін". Визначено, що в політичній діяльності особистостей виділяють як конвенціальні, так і неконвенціальні форми політичної поведінки, причому перші, конвенціальні (легальні), у сучасній Україні, як свідчать результати соціологічних досліджень, є найбільш ефективними, і саме в них згодна брати участь значна кількість громадян. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання для визначення суті та показників індивідуальної політичної ефективності, яка реалізується у процесах політичної участі та політичної поведінки суспільства.

Мета дослідження - соціологічна концептуалізація соціального капіталу як вирішального чинника розвитку як окремої особистості, так і суспільства загалом в умовах глобальних соціально-культурних змін і суспільних трансформацій. Методологічне забезпечення дослідження грунтується на використанні загальнонаукових методів пізнання соціальних явищ і процесів (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, типологізації, екстраполяції, операціоналізації, інтерпретації, абстрагування, узагальнення, а також методів логіко-історичного, системного, порівняльного, мережевого та структурно-функціонального аналізу). За допомогою логіко-історичного методу простежено еволюцію формування підходів до визначення капіталу в цілому та соціального капіталу зокрема; методу типологічного аналізу і виявлено механізми інституціональної структури соціального буття особистості в сучасному соціумі; методу системного аналізу і розглянуто статусно-рольові функції "інтелектуального суб'єкта". Визначено, що соціальний капітал виступає важливим суспільним феноменом, який складається з трьох компонентів, що доповнюють один одного, а саме: соціальних мереж, соціальних норм і соціальної довіри, які тісно пов'язані між собою. Проведений аналіз надає підстави охарактеризувати цей суспільний феномен так: соціальній капітал охоплює три ключових компоненти: соціальні мережі, норми й довіру; соціальний капітал має визначену структуру та акумулюється на різних рівнях соціальної взаємодії в сучасному суспільстві; існують різноманітні форми, типи й види соціального капіталу. Цінність дослідження полягає в науковій концептуалізації соціального капіталу як вирішального чинника розвитку. Результати дослідження можуть бути використані в розвитку соціально-економічних, політичних і соціально-культурних інститутів і організацій.

Мета дослідження - розкрити специфіку впливу соціального простору регіону на конструювання різних форм соціальних практик у молодіжному середовищі. Методологічну основу становлять загальнонаукові методи пізнання соціальних явищ і процесів та соціологічні методи одержання емпіричних даних. У ході дослідження використано такі методи: логіко-історичного, структурно-функціонального й порівняльного аналізу - для виявлення етапів еволюційного розвитку наукових підходів до трактування концепту "соціальна практика" в соціологічній науці та сучасного його інтерпретування. Розкрито концептуальний зміст поняття "регіон" у контексті формування й відтворення соціальних практик локальних спільнот. Визначено, що соціологічна інтерпретація поняття "регіон" пов'язана, насамперед, з його просторовою суттю: у концепціях класичного соціологічного періоду просторова детермінанта регіону домінує, причому особливу увагу приділяють соціальним характеристикам регіону як території та соціальним спільнотам у локальному середовищі, позиціям і статусам індивідів у соціальному просторі регіону та інтегральній ролі соціального простору регіону у формуванні й відтворенні соціальних практик регіональної спільноти; у сучасній зарубіжній соціології соціальний простір регіону пов'язують зі спільними моделями соціальної поведінки й соціальних практик, сформованістю регіональної ідентичності. Удосконалено визначення регіону як соціально-територіальної спільноти, онтогенетично локалізованої в соціальному просторі, якій притаманна певна специфічна конфігурація етнокультурних ідентичностей, спільність економічних умов та соціальної організації, схожість відтворювальних соціальних практик, інституціоналізація яких відбувається за умови сформованості регіональної ідентичності територіальної спільності. Практичне значення полягає в тому, що сформульовані висновки мають цінність для подальшого дослідження чинників і механізмів інституціоналізації соціальних практик сучасної молоді в умовах трансформації українського суспільства та в контексті особливостей регіонального розвитку.